CONSILIUM MEDICUM UKRAINA
CONSILIUM PROVISORUM UKRAINA
СТАТЬИ
ФОРУМЫ ПРОФЕССИОНАЛОВ
НОВОСТИ
ПАРТНЕРАМ
КОНТАКТЫ
О НАС
Подписка
Поиск на сайте

Последние новости

25.2.2015
МІЖНАРОДНИЙ МЕДИЧНИЙ ФОРУМ – АВТОРИТЕТНИЙ ЗАХІД ДЛЯ СПЕЦІАЛІСТІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

20.2.2015
Програма науково-практичної конференції

20.2.2015
Шановні колеги!

16.2.2015
УКРАЇНСЬКА КАРДІОЛОГІЧНА ШКОЛА ІМ. М.Д. СТРАЖЕСКА ЗАСІДАТИМЕ У РАМКАХ МІЖНАРОДНОГО МЕДИЧНОГО ФОРУМУ

16.2.2015
ІНСТИТУТ ПАТОЛОГІЇ ХРЕБТА ТА СУГЛОБІВ ІМ. ПРОФ. М.І. СИТЕНКА ОРГАНІЗОВУЄ БЕЗПРЕЦЕДЕНТНИЙ ЗАХІД, ПРИСВЯЧЕНИЙ ЛІКУВАННЮ БОЙОВИХ ПОШКОДЖЕНЬ ОПОРНО-РУХОВОЇ СИСТЕМИ




Застосування інтерферонів у схемах лікування патології шийки матки
Ю.П. Вдовиченко, О.М. Гопчук
Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика

Патологія шийки матки залишається такою, що посідає головні позиції в структурі гінекологічної захворюваності і, незважаючи на впровадження нових методів діагностики і лікування, не має тенденції до зниження [1].

В Україні захворюваність на рак шийки матки становить 18 на 100 000 жіночого населення, а за летальністю до року від онкозахворювань у жінок репродуктивного віку дана патологія  займає перше місце [2].

На сучасному етапі в Україні спостерігається епідеміологічна ситуація щодо поширеності та активації сексуально-трансмісивних інфекцій, що негативно впливає на показники захворюваності, в т.ч. і на рак шийки матки [3].

Особливе місце в структурі захворюваності на інфекції, що передаються статевим шляхом, займає вірусна інфекція, а саме: вірус простого герпесу і вірус папіломи людини (HPV), які значно поширені та мають високу епітеліотропність. До загальних, типових  для вірусних генітальних інфекцій, особливостей епідеміології відносяться: найбільший пік захворюваності в репродуктивному віці, висока частота змішаних інфекцій, здатність до латентного перебування в організмі людини, безсимптомного та атипового перебігу вірусної інфекції, часта втрата працездатності, порушення загального фізичного та нервово-психічного стану, що призводить до зниження якості життя, порушення соціального статусу та конфліктів у родині [4].

Згідно з епідеміологічними дослідженнями, щонайменше 95% випадків плоскоклітинних раків шийки матки містять ДНК-HPV [5]. Це обумовлено високою контагіозністю і наявністю тенденції до росту частоти даного захворювання. Число людей, інфікованих HPV, за останнє десятиріччя у світі збільшилося більше ніж у 10 разів. Важливо відмітити, що пік ПВІ припадає на вікову групу 20-25 років, тобто на період репродуктивної та статевої активності жінок. Є дані, що приблизно кожна третя сексуально активна  жінка має різноманітні форми клінічних проявів ПВІ. Найбільш часто  (95 випадків) HPV локалізується у перехідній зоні, де виникають дисплазії [3, 5].

Питання взаємозвязку мікрофлори піхви та стану епітелію шийки матки залишаються актуальними. Анатомічна цілість шийки матки та її внутрішнього і зовнішнього вічка, структура і функція епітелію слизової оболонки та місцева колонізаційна протиінфекційна резистентність, яка переважно забезпечується складним біологічним компонентом клітин епітелію шийки і цервікального каналу, місцевої імунної системи, фагоцитозом клітин, гуморальними мікробіоцидними факторами та станом цитокінової системи і гормонального гомеостазу, – все це забезпечує її адекватне функціонування та дозволяє  виконувати барєрну функцію для захисту статевого каналуСлизова піхви та шийки матки являють собою «першу лінію» захисту від мікробних патогенів. Тому екобіологічні порушення, що призводять до відсутності лактобацилярної флори, створюють передумови для рецидивування запального процесу, підвищують вірогідність інфекційних ускладнень при дисгормональних фонових станах. Особливістю сучасного перебігу патології шийки матки є те, що виникнення її часто відмічається на фоні зміненого біоценозу піхви та місцевого імунітету [2].

Повноцінне відновлення структури та функції слизової шийки матки та піхви з появою природних лактобацилярних коменсалів у вагінальному біотопіневідємна частина лікувальних заходів у пацієнтів, що перенесли запальні захворювання органів малого таза.

Незважаючи на численні дослідження складного процесу виникнення та розвитку патологічних станів вагінальної частини шийки матки, ця проблема залишається ще недостатньо вивченою.

Однією з найбільш ефективних груп препаратів, що мають високу лікувальну ефективність щодо змішаних інфекцій, є група інтерферонів (ІФН) [7]. Система ІФН здійснює не лише першу лінію захисту організму від інфекцій, але і бере участь у специфічних імунних процесах. Якщо імунна система відповідає за незмінність білкового складу організму, то система ІФН стежить за підтримкою генетичного гомеостазу, тобто за збереженням постійності складу організму на рівні генома [8, 9].

Одним із препаратів групи інтерферонів є Лаферобіон лікарська форма людського рекомбінантного альфа-2b-інтерферону, синтезована клітинами кишкової палички на основі гена, що кодує продукт, ідентичний альфа-2b-інтерферону людини, з використанням фагозалежної генно-інженерної біотехнології. Препарат має виражені антивірусні, антипроліферативні та імуномодулювальні властивості. Після введення Лаферобіона запускається цілий каскад реакцій: синтез протеїнів, пригнічення проліферації, імуномодулююча активність (за допомогою фагоцитів, макрофагів і лімфоцитів), пригнічення реплікації вірусів у заражених клітинах.

Максимум концентрації Лаферобіона спостерігається в середньому через 4-10 годин після підшкірного або внутрішньом'язового введення, період напіввиведення становить 2-3 години, після внутрішньовенного введення максимум концентрації реєструється через 30 хвилин, а період напіввиведення становить приблизно 2 години. Лікарські форми Лаферобіона представлені в достатньо широкому варіанті дозувань, а також у парентеральній і вагінальних формах.

Метою дослідження стало вивчення ефективності застосування препарату Лаферобіон у жінок з урогенітальною мікст-інфекцією та дисплазією епітелію шийки матки.

 

Матеріали та методи 

У дослідженні взяли участь 42 жінки віком від 18 до  40 років з генітальною мікст-інфекцією та наявною дисплазією шийки матки.

Діагноз визначався на підставі анамнезу, клінічних даних і результатів комплексного лабораторного та інструментального обстеження із застосуванням загальноприйнятих методів діагностики, у тому числі  світлової мікроскопії і полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР).

З метою вивчення ефективності і переносимості препарату Лаферобіон хворі були розділені на 2 рівні групи (n=21). Пацієнтки першої групи отримували етіотропну терапію залежно від виду переважаючого збудника з використанням двох і більше препаратів (антибіотиків, антипротозойних, протигрибкових і противірусних засобів), пацієнтки другоїтаке ж лікування в комплексі з Лаферобіоном 1 млн МЕ 1 раз на добу внутрішньомязово 10 днів.

Для ефективного лікування і виключення повторної контамінації було рекомендовано статевий спокій (або суворе використання засобів барєрної контрацепції) на період лікування, а також обстеження і лікування статевого партнера. Результати оцінювали через місяць після закінчення лікування. Для статистичного оброблення отриманих даних використовували програму Microsoft Excel. Достовірність динаміки показників під впливом лікування оцінювали за t-критерієм Стьюдента для парних варіант. Достовірними вважали їх відмінності за р<0,05.





Результати та обговорення 

Середній вік у досліджуваних групах становив 24,5±1,8 років. Усі жінки були сексуально активними, множинні статеві зв'язки в анамнезі відзначалися у 26 (61,9%) жінок.

Захворювання, що передаються статевим шляхом, зустрічалися у 31 (73,8%) пацієнтки. Велика кількість статевих партнерів і незахищені статеві контакти стали однією з основних передумов розвитку запальних захворювань органів малого таза (ЗЗОМТ).

ЗЗОМТ в анамнезі були у 29 (69%) жінок, хірургічне втручання в анамнезі відзначалося у 13 (30,9%). При  огляді в дзеркалах у 57,5% жінок виявлені гіперемія, набряк слизової оболонки піхви і наявність на її стінках патологічних виділень; у 46,5% – гіперемія, набряклість і напруженість слизової оболонки шийки матки, наявність гнійних виділень з цервікального каналу. При бімануальному дослідженні у 37% пацієнток відмічена хворобливість в області придатків матки.

Характер виділень із статевих шляхів: кров'яні – 18,8%, серозні – 36,5%, слизово-гнійні – 73,5 %, сирного характеру – 33,3%, виділення із запахом – 35,1%.

Наявність мікст-інфекції підтверджувалася бактеріоскопією і бактеріологічним дослідженням відокремлюваного з піхви, цервікального каналу й уретри. Крім того,
пацієнткам до і після лікування проведено спеціальне діагностичне обстеження, яке включало ПЛР, виявлення специфічних антитіл в крові класів IgM і IgG методом імуноферментного аналізу (ІФА), дослідження ІФН-статусу.

При бактеріоскопії мазків вагінальних виділень з піхви і цервікального каналу відмічено переважання асоціацій збудників (табл. 1). Було відмічено переважання Staph. Saprophyticus, G.vaginalis, Candida albicans, Chl.trachomatis в обох групах. Найчастіше спостерігалося поєднання хламідійної інфекції, бактеріальної і грибкової.





Комбінації виявлених збудників і результати лікування при оцінці цих мікробіологічних досліджень представлені в табл. 2.

Частота елімінації збудників була значно вища при комбінованому лікуванні з використанням Лаферобіона. Показник елімінації виявлених збудників після проведеного лікування в першій групі склав 68%, в другій – 97%.

У двох хворих ІІ групи з високою мірою інфікування не вдалося досягти повної елімінації збудників, це зажадало пролонгації лікування.

Дослідження імунологічних показників продемонструвало збільшення сироваткового ІФН у пацієнток як першої, так і другої групи до початку лікування.

Проведене дослідження ІФН-статусу виявило тенденцію до нормалізації функціонального стану системи ІФН в усіх пацієнток другої групи: підвищення здатності клітин крові до синтезу a- і g-ІФН, нормалізація титрів сироваткового ІФН. При проведенні дослідження ІФН-статусу після клінічного одужання спостерігалася його повна нормалізація у 19 (90,4%) пацієнток другої групи.

У першій групі повна нормалізація імунного статусу спостерігалася всього у 9 (42,8%) пацієнток, а у 6 (28,5%) – була відсутня тенденція до поліпшення імунного статусу. Таким чином, у групі пацієнток, де проводилося лікування з використанням Лаферобіона, спостерігалася виражена нормалізація ІФН-статусу порівняно з першою групою (табл. 3).

Лікування пацієнтки переносили задовільно, побічних ефектів, що вимагають припинення терапії тим або іншим препаратом, відмічено не було







Слід відзначити активні регресивні зміни епітелію після лікування, виявлені під час кольпоскопічного дослідження, а саме: звуження зони ураження на слизовій оболонці шийки матки, зменшення рельєфу та нерівномірності патологічної ділянки (поля, лейкоплакія, папілярна зона дисплазії) у 16 жінок (76,16%) другої групи, тоді як в першій групі означені покращення спостерігались в 11 жінок (52,3%).

Динаміка змін рівня ІФН-статусу відображена на графіку.

Проведене дослідження підтвердило ефективність застосування препарату Лаферобіон. У жінок другої групи підтверджено більш виражену динаміку активації системи ІФН як на 3-ю добу лікування, так і в результаті його проведення. Покращення кольпоскопічних і цитологічних показників у жінок другої групи вказує на покращення регенеративних властивостей у результаті більш активної протизапальної та імунотропної терапії, свідчить про  про ефективність застосованої методики, до якої було включено препарат Лаферобіон.

 

Висновки 

Збільшення частоти елімінації збудників при використанні Лаферобіона в комплексі з етіотропними препаратами порівняно з групою контролю дозволило досягти нормалізації ІФН-статусу; ефективність, зручність і простота застосування дозволяє рекомендувати препарат Лаферобіон для широкого використання в лікувальній практиці у жінок з дисплазією епітелію шийки матки, поєднаною з урогенітальною мікст-інфекцією. Означене дозволяє дійти висновку, що запропонована схема лікування може розцінюватись як ефективна вторинна профілактика раку шийки матки.  

 

Список литературы находится в редакции