І Міжнародний конгрес
«Сучасні досягнення інфузійної терапії»

У м. Черкаси 2–3 жовтня 2008 року відбувся І Міжнародний конгрес «Сучасні досягнення інфузійної терапії». Організаторами виступили Національний інститут фтизіатрії та пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України (м. Київ), Державна установа «Інститут патології крові та трансфузійної медицини АМН України» (м. Львів) та Управління охорони здоров’я Черкаської обласної державної адміністрації. У роботі Конгресу взяли участь понад 1000 фахівців 52 спеціальностей з усіх областей України. У нашій країні подібний захід проводився вперше. Програма включала розгляд найактуальніших проблем інфузійної терапії в багатьох галузях медичної практики.

Загалом було прослухано та обговорено 41 доповідь.

Програмна доповідь проф. Ф.С. Глумчера «Основні принципи інфузійної терапії шоку» викликала надзвичайну зацікавленість фахівців різних спеціальностей. Доповідач відмітив, що в основі терапії усіх шоків, крім кардіогенного, лежить інфузійна терапія. Застосування ж вазопресорів у хворих цієї категорії супроводжується подальшим порушенням мікроциркуляції.

Окрему частину доповіді проф. Ф.С. Глумчер присвятив результатам дослідження впливу інфузій вітчизняного поліфункціонального препарату Реосорбілакт^® на показники центральної гемодинаміки і зсідання крові у пацієнтів з травматичним та геморагічним шоком. Доповідач відзначив виражений гемодинамічний ефект Реосорбілакту^® при його застосуванні у „золоту годину шоку” – в першу годину з моменту виникнення цього критичного стану, коли хворий потребує найбільш інтенсивних лікувальних заходів. При травматичному/геморагічному шоці введення 400 мл Реосорбілакту^® протягом 30 хвилин підтримувало життєво необхідні показники гемодинаміки у даної групи пацієнтів.

Керівник відділу клінічної патофізіології Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця О.Б. Динник ознайомив з результатами оригінальних досліджень інструментальної оцінки впливу інфузійної терапії на мікроциркуляторне русло. Доповідач показав, що інфузії багатокомпонентних інфузійних розчинів достовірно краще впливають на стан мікроциркуляторного русла при хронічній венозній недостатності і дифузних захворюваннях печінки, ніж препарати пентоксифіліну.

Проф. В.Ю. Лішневська розкрила деякі аспекти мікросудинної ішемії міокарда. Було показано, що Реосорбілакт® є ефективним препаратом для корекції мікросудинних порушень і може бути рекомендований для використання в комплексній терапії хворих з ішемічною хворобою серця.

У матеріалі академіка АМН України, професора Ю.І. Фещенка «Інфузійна терапія в клініці внутрішніх хвороб» був наведений аналіз сучасного стану інфузійної терапії та зроблений висновок, що вона застосовується як у медицині невідкладних станів, так і в багатьох інших галузях медичної науки. Основними задачами неінтенсивної інфузійної терапії є покращення мікроциркуляції, корекція водно-електролітного та кислотно-лужного балансів, дезінтоксикація, усунення порушень реологічних та коагуляційних властивостей крові та ін. Була наведена докладна класифікація розчинів для інфузійної терапії, де перевага віддана терапевтичному аспекту.

Проф. Л.А. Харченко повідомив, що при лікуванні хворих із сепсисом застосування препаратів гідроксиетильованого крохмалю (ГЕК) дозволяє швидко нормалізувати показники гемодинаміки, ліквідувати гіпволемію та попередити розвиток ускладнень – гострої ниркової та дихальної недостатності. При критичних станах, що супроводжуються генералізованим ураженням ендотелію (сепсис), розчини ГЕК є препаратами вибору для інфузійної терапії. Їх застосування дозволяє «захистити» ендотеліальні клітини та судини і попередити розвиток поліорганної недостатності.

Професор О.П. Вікторов навів актуальні дані про побічні дії, які виникають при застосуванні інфузійних розчинів. Він наголосив, що лідером серед інфузійних препаратів, які найчастіше викликають важкі побічні реакції протягом останнього десятиріччя, залишається реополіглюкін. Причиною ж решти побічних дій, що спричиняються інфузійними розчинами, є група монокомпонентних препаратів на основі декстранів та полівінілпіролідону. Найнижчий відсоток побічних дій визначається при використанні комплексних поліфункціональних інфузійних засобів.

Цікавою для слухачів була доповідь проф. В.І. Медведя. Доповідач докладно зупинився на захворюваннях, що супроводжуються ендотеліальною дисфункцією та на визначній ролі, яку відіграє при цих патологіях оксид азоту. Дефіцит NO в організмі пов’язаний з недостатньою кількістю амінокислоти L-аргінін, з якої утворюється ця важлива молекула. Проф. Медведь навів великий перелік патологій, що супроводжуються дефіцитом L-аргініну. Також доповідач повідомив про появу на фармацевтичному ринку України нового довгоочікуваного донатора оксиду азоту – препарату Тивортин®, основою якого є L-аргінін, тому його використання при патологіях, що супроводжуються дефіцитом аргініну, допоможе швидше та якісніше досягти позитивних результатів лікування.

Професор В.Л. Новак –директор Інституту патології крові та трансфузійної медицини АМН України зазначив, що одним із найважливіших принципів сучасної трансфузіології є повна відмова від трансфузій цільної крові, оскільки вона може бути з успіхом замінена її компонентами, препаратами плазми або кровозамінниками як більш ефективними і суттєво безпечнішими.

Одноголосно учасниками І Міжнародного конгресу була прийнята резолюція, повний текст якої наведений нижче.

І Міжнародний конгрес «Сучасні досягнення інфузійної терапії» відбувся 2-3 жовтня 2008 р. у м. Черкаси за підтримки Академії медичних наук України, Міністерства охорони здоров’я України, ДУ «Національний інститут фтизіатрії та пульмонології імені Ф.Г. Яновського АМН України», ДУ «Інститут патології крові та трансфузійної медицини АМН України» та Управління охорони здоров’я Черкаської обласної державної адміністрації.

У роботі конгресу взяли участь понад 1000 фахівців з усіх областей України та 5 країн 52 спеціальностей (спеціалісти з інтенсивної терапії, онкологи, гематологи, терапевти, фтизіатри, хірурги тощо).

Проведено 4 пленарні засідання. Заслухано й обговорено 41 доповідь провідних фахівців з проблем виробничої та клінічної трансфузіології, дезінтоксикаційної та патогенетичної інфузійної терапії багатьох патологій, корекції гемодинаміки і кислотно-лужного стану, водно-електролітного балансу і парентерального харчування тощо.

• Сучасна інфузійна терапія відіграє вирішальну роль у лікуванні хворих з різною патологією, при гострих та невідкладних станах у клініках хірургічного та терапевтичного профілю. Раціональна інфузійна терапія є невід’ємною складовою лікування різноманітних категорій хворих.

• За останні 10 років значно розширився асортимент інфузійних засобів для корекції гемодинамічних порушень та мікроциркуляції, дезінтоксикаційної терапії та парентерального харчування.

• Розроблено низку нових вітчизняних комплексних інфузійно-трансфузійних розчинів поліфункціональної дії на основі залужнювальних засобів, багатоатомних спиртів та електролітів, проведено лабораторно-експериментальне та клінічне обґрунтування їх застосування у клінічній практиці.

• У лікувальну практику щорічно впроваджуються нові ефективні препарати для внутрішньовенного введення, нові схеми й методики лікування.

• Налагоджено виробництво низки інфузійних форм антибіотиків нових поколінь, препаратів амінокислот, гідроксиетильованого крохмалю, інфузійних форм пентоксифіліну, флуконазолу тощо.

• Доволі значною є частка тяжких реакцій після застосування таких інфузійних засобів, як альбумін, препаратів на основі декстранів та полівінілпіролідону.

• Продовжується випуск інфузійних розчинів в умовах аптечних закладів без дотримання належних технологічних процедур, що суперечить сучасним вимогам до виробництва, контролю якості та обігу лікарських засобів.

• Протоколи лікування деяких захворювань містять необґрунтовані рекомендації щодо застосування цільної донорської крові.

• Недостатньо широко застосовуються інфузійні лікарські засоби в патогенетичній терапії некритичних станів у клініці внутрішніх хвороб.

• Має місце неадекватний підхід у підборі інфузійних засобів при лікуванні низки захворювань, особливо серед фахівців вузьких спеціальностей.

• В Україні та країнах СНД середньостатистичне використання інфузійних розчинів на душу населення в 1,5-2 рази менше від розвинутих країн світу, що може слугувати вагомим фактором у недостатній ефективності лікування багатьох патологічних станів.

• Невиправдано широко застосовуються свіжозаморожена плазма та декстрани, що може мати негативний вплив на ефективність надання невідкладної медичної допомоги при критичних станах і сприяти поширенню гемотрансмісивних інфекцій.

1. Проводити конгреси з інфузійної терапії надалі не рідше як 1 раз на 4 роки. У період між конгресами проблематику з інфузійної терапії висвітлювати на порталі www.infusiontherapy.org під керівництвом організаторів конгресу.

2. При укладанні Стандартів (протоколів) та Формулярів з лікування різних захворювань передбачити рекомендації щодо раціональної інфузійної терапії як невід’ємної їх частини.

3. Підготувати сучасні концептуальні вимоги щодо застосування компонентів крові та препаратів плазми крові, плазмозаміщуючих розчинів з метою внесення змін та доповнень у затверджені Протоколи (стандарти) надання лікувально-діагностичної допомоги.

4. Продовжити розробку, впровадження у виробництво і клінічну практику нових препаратів плазми крові і багатокомпонентних поліфункціональних розчинів.

5. Розробити та затвердити нормативно-правові акти щодо регламентації діяльності установ і закладів служби крові, стандартів якості та їх контролю відповідно до вимог ВООЗ та ЄС.

6. Здійснити повний перехід на використання в клінічній практиці інфузійних розчинів, виготовлених виключно в заводських умовах, особливо в педіатрії.

7. Провести рандомізовані багатоцентрові порівняльні дослідження ефективності різних груп препаратів з точки зору «доказової медицини», в тому числі в педіатрії.

8. Посилити контроль за виконанням принципів біоетичної медицини в експериментальній та клінічній трансфузіології.

9. При наданні медичної допомоги на догоспітальному етапі розпочинати адекватну інфузійну терапію одразу після встановлення необхідності її проведення.

10. У хворих у станах, що супроводжуються гострою гіповолемією, використовувати сучасні розчини гідроксиетильованих крохмалів другого – третього покоління та препарати «малооб’ємної» інфузійної терапії. При цьому необхідно продовжити дослідження впливу розчинів гідроксиетилкрохмалю, модифікованого желатину та декстринів на систему гемостазу, функцію нирок, печінки та РЕС.

11. При ендогенних та екзогенних інтоксикаціях ширше застосовувати багатокомпонентні гіперосмолярні розчини поліфункціональної дії.

12. Для проведення парентерального харчування використовувати сучасні препарати сумішей амінокислот, ліпідів, а також комбіновані вуглеводні препарати.

13. Створити запаси інфузійних засобів у кожній лікарні первинного рівня надання медичної допомоги. Забезпечити необхідною кількістю препаратів лінійні та спеціалізовані бригади «швидкої медичної допомоги».

14. Впровадити навчальний модуль з трансфузіології та інфузійної терапії в навчальні програми медичних, фармацевтичних учбових закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації факультетів післядипломної освіти та установ післядипломної освіти при підготовці лікарів з дисциплін: загальна практика та сімейна медицина, терапія, хірургія, гематологія, акушерство та гінекологія, анестезіологія, онкологія та пульмонологія.

15. Розіслати Резолюцію всім провідним спеціалістам з метою обговорення її на засіданнях профільних товариств та інших зборах медичної спільноти.